Ей, братаны, слушайте шо я прошел вчера! Ну, вот, сижу я дома в своей хате, нихрена не делаю, как всегда. Тусуюсь, ёпта, в интернете, вдрызг чекая соцсети и ютуб. И чё вижу, глазам своим не верю – там рекламка наркоты! Закладки, братцы, закладки! Сразу оживился, изи бросил всё и начал догоняться за этой шняжкой.
Да не сомневайтесь, владельцы дурных доменов знают, как нас поймать. Постоянно кидают съедобные штуки прямо в глаза. Цены бодрящи, парнишка не сосёт палец, всё честно рассказывает: «Гашиш высшего качества, цветом чёрный, крепость жоско!» Ну, ёпта, только не вижу там самого гашиша, только фотки, где на окошке сидят котики и милотой пускаются. Влом, братцы, нужна закладка, а не котики! Хотя, кажется, эти котики тоже не против развлечься, если понимаете, о чём я.
Короче, на минуту оторва полдюжины ножек, нашел я друга наркомана, который чуток связан с этими делами. Договорились встретиться на том же окошке, где сидят котиковые самцы. Прихожу, ёпта, а этот уже там долго стоит. Замерз небось, бедняга.
Я (суетливо): |
Ну, чё, приятель, где моя закладка? Мне котики надоели, пора гашишку посмотреть! |
Друг (ухмыляется): |
Чёрный гашиш только через нос, приятель! Не жди поспешно. Деньги у тебя под рукой? |
Я (рыщет в карманах): |
Да, да, все деньги тут! Чекаем! |
Друг (чекает): |
Хорошо, схема простая: отдаешь деньги, я передам и получу товар. Встречаемся через часик в этом же месте, ок? |
Я (решительно): |
Однозначно, братан, через час тут буду! И не подвинусь! |
Что ж, ждать мне не пришлось долго. Через часик этот парень вернулся и вот-вот передаст мне гашиш. Я с нетерпением его чекал и пристально наблюдал, как товар меняет хозяина. Бля, жоско! Как-то уж больно подозрительно взгляды на нас скосились. Ну да ладно, мне важнее гашиш, чем чьи-то инородные мысли о нашей сделке.
Наконец-то, товар мой в руках! Что ж, пора вернуться в свою хату и порадоваться получке. Кофе сварить и наслаждаться гашишем, глядя на котиков и милоту. Но, ёпта, как я туда доберусь? Задумался, а потом решил, что пешком домой не пройти. Покатать бы на автобусе, да все вокруг вечные пробки. Жоско, братцы, не хотелось мне идти.
Но потом, как бы мне это было стыдно признаться, я подумал о такси. Да-да, такси, наше спасение в замысловатых ситуациях! Вылетаю на улицу, поднимаю руку, и вот оно – такси уже здесь, меня ждет! Круто, братцы! Как же изи, когда тебя везут, а самому не надо никуда идти.
Добрался я, наконец, до своей хаты. Включаю свет, закрываю дверь, скидываю куртку и приступаю к наслаждению. Открыл пачку, достал гашиш и пару закладок, как положено. И вот, подхожу я к компьютеру, настраиваю музыку, и начинается та самая визуальная поездка.
Музыка звучит как отдельные нотки, которые плавно сливаются в краски радуги. Из глубин монитора появляется мир котиков и милоты. Они скачут, прыгают, играются, словно никогда не видели дурку и заботы. А я шагаю за ними, легко втягиваясь в этот мир беззаботной радости.
Как же жоско, когда можно просто отключиться от реальности и окунуться в эти прекрасные картинки! Хотелось бы всегда находиться в этом мире, никогда не бывать в мрачной реальности.
Но, к сожалению, доза закончилась. Пора догоняться за новой. Изи, обратно на улицы, обратно на окошко с котиками и милотой. Поджатые губы, нервные движения, волнение – все это меня сопровождало на пути. Но я знал, что стоит попытаться, чтобы снова попасть в этот чудесный мир.
Ну, что ж, братцы, пойду я в путь. Все закладки на месте, деньги при себе, настроение взлетное. Котики и милота ждут меня, а я – их. В этом окошке я снова встречу свое счастье, наслаждение и беззаботу. И ничто не остановит меня, жоско или легко – я знаю, что нужно.
Якось я тусувався з моїми хлопцями в нашому дворі, коли випадково зібралися всі удальці нашої району. Була гарна забава - пити, шалити та розбивати всі конвенції. Та сумував я за головною кайфовою екстазією - гашишем. Посміялися, що немає закладок на такі штуки в нашій околиці, а я вирішив змінити цю ситуацію. От і зірвав з сумок повний мішок геричу та вирушив на пошуки пушера.
Крутився я з одного місця на інше, щоб знайти його, але пускав дими з башні від нетерпіння. Нарешті, чув про нього від товариша, і, просліджуючи його сліди, дістався до його криївки. Вже від далека я відчував запах забаганки та підкололо мене серце від радості.
Підійшов до пушера, і попитав: "Є гашиш?" Він оцінив мою зовнішність та погодився мені продати. Щоб вдягнути свою ролю наркомана, я забрався в багаттяний костюм - джинси з великою кількістю декоративних накладок, шкіряну куртку та неонову футболку, яка світиться в темряві.
Стосунки з пушером розбігалися швидко. Я купив закладку, що згодом забабахав і забувся в своєму світі екзотики та насолоди. Час мав надзвичайно незвичайний смак, а усі звуки стали яскравішими та насиченішими. Я відчував себе, наче король кайфу, який володіє своїм мікрокосмом.
Але це було не всі мої плани. Я хотів влаштувати щось ще більше захоплююче, щось, що виглядало як олімпійські ігри. І я вирішив організувати алкогольні змагання нашого двору. Запропонував своїм друзям взяти участь і вони з радістю погодилися.
Дисципліна |
Умови гри |
Випивання пива на час |
За фастом здаєш пусту пляшку, випиваєш нову |
Кидання кеглів |
Кидати пусті пляшки на стоянку з маркою |
Брутальне п'янство |
Упити по два герича та здійснити "неповоротний" кураж |
Точність в киданні пляшок |
Розставити пляшки з-під пива на певну відстань та кидати з точністю до мішені |
Ці забави викликали справжній фурор в нашому дворі. Ми кричали, сміялися та були на сьомому небі від кайфу. Протягом всього заходу, ми забабахали кілька закладок та не забули про гашиш, який приносив нам ще більше насолоди.
Хлопці галасно раділи своїм успіхам, але я вирішив, що це ще не все. Я попросив друзів зробити свій власний заклад на вечірку - марку з лсд, яку можна було б двигати через рот. Наша компанія була готова пройти через справжнє психоделічне відкриття.
Я не знаю, як розповісти вам про все, що ми побачили і відчули в той вечір. Словами не передати дивівських кольорів, нескінченних шаблонів і знущань часу, які здійснювалися перед нашими очима.
Були моменти, коли я втрачав своє власне існування, але завжди знаходив себе в колі своїх друзів, які розважалися зі мною разом. Ми слухали чудову музику, плутали реальність з ілюзіями та втрачалися в божественному піднесенні.
Наші алкогольні олімпійські ігри проходили на краю хаосу та безумства. Але, крім усього цього, вони стали символом дружби, свободи та незалежності. Ми забули про суворі правила звичайного життя і стали щастям на вулиці.
Наші алкогольні олімпійські ігри стали найкращими в моєму житті. Вони допомогли мені переступити рамки звичайного і відчути себе справжнім наркоманом гопником. Цей досвід назавжди залишиться в моєму серці та пам'яті.